***
[b]Вас так ніхто не любить. Я один.
Я Вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті, —
Вони мені одне лиш: Ви і Ви…
Димлять століття, води і народи…
Моя Ви пам'ять степу-ковили,
Зорі червоний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій — то голос Ваш:
Як світиться він тепло на світанні…
Я Вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.
1976
Автор — Микола Вінграновський (1936 —2004)[/b]
***
[i](Майже за Вінграновським)[/i]
Вас так ніхто не любить. Тільки я.
На все життя, але не до могили.
Кохані, друзі, родичі, сім’я –
Так віддано, як я, Вас не любили…
Нема зірок, ні крапель, ні знамен,
Ні прихистку, ні захисту, ні хати,
Лиш Ваше визнаю з усіх імен,
Лиш Ваші болі буду колихати.
Біду, чуму я зможу зупинить,
Я оберегом буду до світання,
Прикрию від війни. Лише живіть!
Ми – дві надії. Перша і остання.
14.06.2024
© Ірина Лівобережна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2024
автор: Ірина Лівобережна