Засріблилися трави росою
Ще із ночі в імлистій порі,
Прохолодну вуаль пеленою
Натягнувши в лугах на зорі.
Та промінчик стрибає по травах,
Прибирає туманну росу,
Заховавши в небесних загравах,
Златоглаву від сонця косу.
А по небу рожеві хмаринки
Заклопотаний стишили хід.
Скориставшись миттєвій зупинці,
Враз багрянцем відбився їх слід.
Просинається в лузі калина,
Що дрімала у мареві сну,
В білосніжнім віночку в долині
Розкриває пелюсток красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2024
автор: Ольга Калина