Жить без жабо заледве можна,
Маніжно плентатись не треба,
Ми всі і кожен, наче хтозна,
В пору дощів, в цвітінні неба.
Хоч кілька сот похмурих стане
В діжках ховати, що можливо:
Квасне, масне й недобре вбране,
Смачних суниць в отруйних гливах…
Та все одно! – Бо й сірій хмарі,
В діжках і душах неспроможних
Відкриє все в Небесній карі
Спів жабенят слизьких й побожних…
p/s
скульптура
Jephan De Villiers, France | Art
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2024
автор: bloodredthorn