Роздаються голоси:
-Уже можна, говори.
Все чомусь тут як завжди.
-Корабель іде на дно.
Ми це знаємо давно.
Знов призиви:
-Ми очолим.
Ні, не кажуть:
-Це ми зробим.
-Ця розвалина поїде,
Пароплав по суші піде.
Криси ж в кошній же дирі
І вони - поводарі.
-Зміним, зміним, капітана.
-Не на дно, цей груз розтягнем.
На Муму потом все звалим.
Курс не той і без ремонту,
Крис очолити бажають,
Ще не вибрали, вже тягнуть.
Девідентів знову ждуть.
Кораблі на миль пливуть.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FWH7lRJ6mPw[/youtube]
Не кораблі ми,
Не кораблі.
Шлюпку б мені,
Шлюпку б тобі.
І плисти туди де вода,
Глибока, прозорова вода,
Де крис цих нема,
Де крис цих нема.
Капітан не один.
Всі ці криси як одна
Тягнуть нас до дна,
Тягнуть до дна.
Де штурвал,
Де корма,
Розтягли, продали,
Якорем йдемо до дна.
Команда в Румунії,
Груз вже в Європі,
А ми у пучині
Глибокій, глибокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2024
автор: oreol