Хай все не те, і все не так.
Нехай до прірви лише крок не обережний.
Рве мимоволі дикий страх…
А я собою задоволена безмежно!
Від розпачу залитися б сльозами
Най все до біса та напитись!
Мою надію розстріляли…
От як на себе не лютитись!?
В кишені дірка. Най нехай!
А злісний шепіт ріже вухо - що їх слухать!
Злість - це двигун, тож це не край.
І я собою задоволена, я в русі й здатна рухать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2024
автор: Любов Люта