Завило, заплакало в чорную мить,
Строкатими чергами нічка горить,
Біда України.
Якщо не по мені, то іншому в дах,
Криваве залізо шукає невдах,
По всій Україні .
Гуркоче повітря і небо горить,
Земля стогне болем й від страху тремтить,
Земля України.
Не вранішній сонячний промінь заграв,
А вибухів гуркіт й пожежі заграв,
Горить Україна.
Господь! Де ти там? Ти убивць покарай,
Пора рашорилим покласти вже край,
Врятуй Україну.
Спаси наших воїнів й сили їм дай,
Отих хто грудьми захищає свій Край.
Стоїть за Вкраїну.
Малесеньких діток, старих, немовлят,
Та й тих що злягли і в землі вже лежать,
Заради Країни.
Надія на Господа – гарна потреба,
Водночас, усім не боятися треба.
Рашиста спалить, полонити чи вбить,
Щоб Світло було, а не чорная мить.
В. Небайдужий.
Червень 2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2024
автор: Небайдужий