Дрімав на хмарці місяць срібний.

[b][u](  Санжійка.  Досвітня  зоря.  )[/u][/b]


Дрімав  на  хмарці  місяць  срібний,
Красою  нічка  чарувала,
Прокинувсь  ранок,  ще  досвітній,
На  краю  неба  запалало.

Бреду  я  вдосвіт,  по  покосах  -
Стерня  колюча  п'ятки  коле.
Збивають  роси  ноги  босі,
Так  зле  ступать  росистим  полем  ...

Як  лід  роса  холодна  вранці  -
Судомить  ніжки,  ломить  пальці,
Невсипний  бриз  ледь-ледь  подув:
-  Ну  що  ж,  нарешті,  я  прибув  ...

Пройшовсь,  завмер  над  кручі  краєм,
Перед  бездонним  небокраєм,
Під  синім  зоряним  шатром...
Ще  спить  все  досвіта  кругом.

Сіяє,  ще,  на  небі  місяць,
А  зни́зу  в  хвилях,  плещуть  зорі,
Бо  там,   під  кручою  іскри́ться,
Брилья́нтом  чорним  -  Чорне  море  !

Помалу  сонечко  вставало,
За  небокраєм  затаїлось,
Остання  зіронька  зірвалась
І  десь  за  море  покотилась.

А  над  водою,  в  темнім  небі    
Блакитна  смуга  засвітилась
Й  чорнильна  синь,  мов  так  і  треба,
На  захід  трішки  відступилась...

Над  морем,  прямо  із-під  хвилі,
Зелений  промінець  пробився
Смарагдом  ніжним,  колір  милий
Попід  блакитним  прихистився.

З'явивсь,  засяяв  і  зостався...
Вже  жовтим  небокрай  палає,
Дарує  світло  -  день  почався
І  темінь  ночі  розганяє.

А  сонце  ж  де  ?!    Воно  заснуло  ?
Та  ні,  йому  ще  трішки  рано...
Налився  небокрай  багряним
І  вітром  з  берега  війнуло.

Багрянцю  колір  золотіє,
У  помаранчів  фарб  позичив.
Вогнем  над  морем  пломеніє,
Де  небо  з  хвилями  граничить.

Набрались,  певно,  фарби  жару  -
Заграва  полум'ям  палає  !
Аби  ж  не  сталося  пожару  -
В  півнеба  зарево  сягає  !

Та  ось  у  купелі  багряній
Вже  видно    край  гарячий  сонця  !
Ще  мить  -  і  лик  його  вогняний
Всміхнеться  і  в  твоє  віконце  !

Зійшло...  Одразу    в  травах  роси
Немов  перлини  заіскрились.
Як  самоцвіти,  на  покосі,
Аж  в  радість,  серденько  забилось  !  

Все  поле  в  крапельках  роси,
Вогнями  райдуги  палає  !
Пейзаж  чарівної  краси...
Так  ладно  -  душенька  співає  !  

Як  гарно  ж  тут  стоять,  на  кручі,
Ранковим  сонцем  милуватись,
Вслухатись  в  моря  шум  могучий
І  хвилі  мовчки  споглядати...

Хвилинки    розсвіту  скінчились,
Погас  край  неба  -  не  зорить...
І  фарби  зблідли  й  десь  поділись...
Лишились  сонце  і  блакить!


10-12.06,  18.06.2024  р.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2024
автор: Родвін