Спіймав мене гамак у свої сіті
Й заколисав між вітами дерев.
Була тоді найщасливіша в світі,
Як королева з знаних королев.
Цілує сонце, пробиваючись крізь віти,
Немов коханий – ніжно і жагуче.
На клумбі поруч усміхались квіти,
Наситивши повітря так пахуче.
А соловей як заливався треллю!
Немовби арію з «Лускунчика» співав.
А небо! Небо голубою аквареллю
Художник вміло так намалював.
О насолодо! П’ю тебе до дна –
Лиш не лишай мене земного щастя.
Сьогодні хочу я побуть одна
В обіймах ендофінів сладострастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А