і хмари ватою обличчя все та харі
пливуть вервечками десь у північний бік
одне від одного неподалік і в чварах
є що зчепилися й гризуться мов навік
зжирають одна одну дикі канібали
іззаду туляться налазять упритул
наслідують людво що знизу та не знають
що ті їх судять ніби небову біду
природа се всього земна людська природа
терпиме мовчки це для більшості та от
мені такої затхлої Землі не шкода
я зовсім іншої планети патріот
там хмари чуйні всі тямущі і сміються
там знизу люди всі поети і митці
там Бог живе не в словоблудді а в науці
а все лихе й ганебне взято на приціл
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2024
автор: Щєпкін Сергій