Побути трохи ще у раю,
хотілося та обмаль часу.
Куди летіти, я не знаю?
Тримаю за крило Пегаса.
Тепер ти вільний, милий друже,
спіши між хмар, де сонце сяє,
ніколи ти не був байдужим,
як ніс мене за небокраї.
Твій шлях лежить до вертограду,
де б’ють ключем джерела чисті.
У віршах ми знайшли розраду.
Лети, мій коню, норовистий.
15.06.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2024
автор: Микола Соболь