О, дай Боже, до старості дожити!
Радіти кожною миттю життя.
На землі не існувати, а жити -
Мрії втілити у життя - буття.
Дай Боже, цей божий світ - долюбити!
І не знати до кінця життя - бід.
Збудувати свій дім, сад посадити,
У рідній душі залишити слід.
О дай Боже , дітей - людьми зростити !
Навчити, щоб знали всьому ціну.
Діждатись внуків і благословити,
За руку вести у квітучу весну.
О , дай Боже, пережити цю зиму!
Щоб зустріти - новий день на землі.
Витри сльози від війни, вогню, диму,
Зціли молитвою сонцем в імлі.
О дай Боже, миру, спокою, добра!
Орати, сіяти в ріллю зерно.
І, щоб брату усміхалася сестра.
Пити за столом солодке вино.
Дай Боже, не знати смутку, печалі!
Не відчути пустоту без рідні.
Душі не тре ні слави, ні медалі
Лиш надійна рука в останні дні.
О, дай Боже, не знати болю, страждань!
У старості, щоб ламали кості .
Захисти від гріз - Ангелом моїм стань!,
Щоб стрічати сонечко на помості .
Дай Боже, справи довести до кінця!
Дописати сюжет - книгу життя.
Прийму, цей скарб - дар життя із лавр вінця
Причащу словом подорожніх я.
О дай Боже, зайти до свого ложа!
Заспати у сні під музику зір .
Зронити пелюстки, як квітка рожа
Впасти дощем до землі з синіх гір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2024
автор: Чайківчанка