* * *
Нічка стелеться сувоєм, кволо в досвіток струмить.
Я одна, чи ми ще двоє, чом без сну душа щемить?
Хтось когось не розуміє, хтось пливе по течії.
Чи ж любов одна зуміє, ми вже певно нічиї.
Посміхається світанок, притулився до вікна.
Хочу кави на сніданок, втім смакую сум до дна.
Час на зустріч витер дати, помилково стер рядки.
Годі щастя виглядати не приласкане ніким.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2024
автор: на манжетах вишиванки