Навчи мене кохатись, як востаннє...
Спали мене, неначе свічку - у комин,
Втягни у транс своїм приреченим диханням
Та зачаруй, кохана, поглядом палким...
Навчи, як вітер, не торкаючись кохатись,
Навчи, як розум лиш від погляду втрачати
Та так приречено втрачатись разом з ним...
Давай розчинимось та втратимось сумісно
Один у одному, щоб і у світі тісно
Було від нашого пекельного вогню,
Навчи, як жити до останнього... до краплі,
Коли у світ твій дивний я прорвусь-потраплю,
Коли я дихати окремо припиню...
05.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2024
автор: Володимир Науменко