Деякі істоти без понять живуть,
Крадуть із могили мертві квіти.
Подарунок до своїх рідних несуть,
Хочуть у пеклі, вогні горіти.
Як можна, такий пояснити вчинок?
Цей дикий злочин дорослих людей.
Везти чужу річ на базар, на ринок,
Заробляти гроші з чужих речей.
Хіба можна чуже з могили брати ?...
Все те, що офірували рідні.
З того якийсь дохід і щастя мати,
В руці рахувати гроші срібні.
Яка б не була біда : злидні, скрута?...
Ти не маєш права - брати чуже.
Життя жорстокий бумеранг - отрута,
Спалить твій дім, вкусить до ран вужем.
А злодій не спить на здобич чатує,
Дивиться на чужий дім, чужий двір.
У чужій хаті він господарює...
Перевертає все верх дном у нім.
Ще ніхто не доробився на чужім,
І не став щасливим та багатим.
Хто візьме чуже... втратить себе в усім,
Буде, як жебрак ходить проклятим .
Хто не поважає мертвих, їхній дім -
Тому нема місця серед живих.
Де б ти не був, будь людиною в усім!
Віддай честь,не топчи цвіт біля них!
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2024
автор: Чайківчанка