Залежність від любові, що життя пронизує моє
Бо відчуваю спокій коли думаю про батька
Знов образ рідний у моїй уяві, як на фото постає
Де я ловлю момент з життя, ця мить солодка
І невід’ємною частиною життя стає бажання
Знов взяти в руку телефон й набрати хоч на мить
Почути голос і зловить у відповідь зітхання
Відчуть на відстані як рідне серце знов бринить
Прості слова говоримо один до одного роками
Але по відчуттям це як підтримка, і не передати
Як рідні струни наші серця пронизують словами
У кожного життя своє, його не можем відкладати
Твій дім завжди залишиться у моїм серці, тато
В життя віддав готовим всі здолати перешкоди
Але мені траплялось непохитних стін багато
Та рядом був, допомагав здолати всі мої незгоди
Приємна гордість є за те, що ти у мене є такий
На допомогу прийдеш завжди коли я покличу
Передаєш свою ти мудрість, маєш розум гострий
Пройшовши шлях тернистий маєш добру вдачу
Мій батько, ти найкращий, найвірніший друг
Я дуже радий, що роками у душі моїй, зі мною
Знов наберу почути голос, щоб замкнути круг
Який не зможе розірвати світ між нашою сім’єю
Залежний від турботи і підтримки, що мені даєш
І хочу віддавати хоч частину в відповідь себе
Назавжди свою ти впевненість в життя моє несеш
Люблю тебе за теплоту, за те, що просто є у мене
16.06.2024 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2024
автор: Ярослав Яресько