* * *
Несуть тебе ворожі крила,
у муках сходить кров’ю Схід…
В небесне царство я закрила
собою й молитвами вхід.
Моя душа проникла страхом,
тобі не можна ще туди.
І крила слабнуть мах за махом,
аж сонце блідне від біди.
Тебе у Бога відпросила,
вдалося ще життя вдихнуть…
Я ж сина ще не народила,
живи, коханий, просто будь.
Моїй хорошій знайомій. Бажаю її коханому повного одужання.
Після поранення, вона кілька років бореться за збереження його життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2024
автор: на манжетах вишиванки