Твоє творіння, Боже, ми, Твої ми діти.
Ніхто для Тебе з нас не кращий, ані гірший, –
Однаково промінням грієш, сонцем світиш,
Дощем всіх миєш, любиш праведних і грішних…
Ми вдячні, Господи, Тобі за благодійність,
Що милостиво проявляв її постійно.
Її нам розпізнати не дано уміння,
Сприймаєм, як належне, всі твої творіння.
Допоможи достойними нам бути, Боже,
Твого терпіння і безмірної любови.
Дай мудрість, щоб Твоє нам розуміти слово,
І підкріпи нас силою Твоєю скоро.
Прости нас, не карай, якщо ми согрішили,
Охорони нам душі в чистоті й помилуй,
Щоб до Твого Престолу йшли з сумлінням чистим.
Кінець життя пошли нам гідний справедливо.
Згадай усіх, хто зла, а чи добра нам зичив,
Бо немічні всі люди, і слабі, й безсильні…
Тому Тобі приносимо палкі молитви:
Подай нам, Господи, Твою велику милість.
11.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2024
автор: Martsin Slavo