Є край села старий ставочок,
в якому лагідна вода —
старий куточок мрій дівочих,
що в душу смутком запада.
Над тим ставком верба похила
не зводить погляду з води:
там лебедині ніжні крила
лоскочуть хмарам животи.
Старій вербі доконче треба
розплутать таїнства клубок:
чи то в ставочку плава небо,
чи мо вже небом став ставок?
Був шлях до істини далекий
і вдалим видався б, якби
не знепритомніла від спеки
зелена маківка верби...
Ми всі шуканням оповиті.
Та як далеко не ходи —
усе пов'язане у світі.
Усе — від неба до води.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2024
автор: Олександр Таратайко