Я малюю гори сині,
трохи вище — дивний дах:
небо в ніжнім ластовинні,
на якому — білий птах.
Птах і шах в одній особі.
З пір'я — свіжий комірець.
І тримає він у дзьобі
промінець, як олівець.
Ще штришок — і більш не треба:
птах живе і має хист.
Він один для цього неба
і художник, і артист.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2024
автор: Олександр Таратайко