Ірина Вовк. ВІДЬОМСЬКА СВІЧКА -- МАНДРАГОРА…

[color="#ff0000"][i][b]«Молода:  Мандраґори  свій  запах  розливають,
 при  наших  дверях  усякі  плоди  якнайкращі,  
нові  та  й  старі  теж,  
що  я  для  тебе,    любий  мій,  сховала».[/b]
(«Пісня  пісень»  Соломона,пісня  7,вірш  14)[/i]
[/color]
Коханий,  я  віддам  тобі  в  дарунок
арфо́вих  ласк  шумке  ревуче  море
і  серпантинний  трунок-поцілунок,
і  яблуневий  присмак  мандраґори.

Магічний  клич  незнайдених  Ітак  –  
фантоми  гір  і  скель  стрімкі  підпори  –  
сирена  починає  спів,  однак
її  оглушить  окрик  мандраґори.

До  Острова  Невтолених  Бажань,
де  жаг  і  зваб  сплетіння  неозоре,
на  хвилях  невловимих  колисань
нас  призове  коріння  мандраґори.

Вже  видно  сушу…  візерунок  пальм  –  
бредем  пісками…  в  морі  тонуть  зорі  –  
блаженний  привид  вішальника…  Крам
його  безцінний  –  сім’я  в  мандраґорі!

Плодів  солодкоспілий  оберіг
на  всі  віки,  де  змитих  карт  простори,
чорно́зем  ласки  оре  переліг
і  засіває  з  тіла  мандраґори.

…  Скарби  примарних  візій,  позаяк
бажання  все  ж  Невтолені,  відколи
у  повнолунну  ніч  горить  маяк,
«Відьомська  Свічка»  -  корінь  мандраґори.

(Зі  збірки,  що  вкладається  "Туга  за  Єдинорогом".  -  Львів:Сполом,2017)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2024
автор: Сіроманка