Я не вмію танцювати під чужу дудку,
Підлаштовуватись під команду фарс.
І , як пес гризти кістку, та залізти в будку,
І вдавати ,що я на планеті Марс.
Я не копія, оригінал - особистість,
В мене свій характер, погляд на життя.
Не пристосованець до кухонь, де прикрість -
Там, де глисти зжирають єство - буття.
Я не пародист ,не знімаю мірки моди -
Не вдягаю шаблонний стиль ,як школяр.
І мій настрій душі залежить від погоди,
Надихає цвіт землі - п'янкий нектар.
Я не пророк, не циган - ворожбит, не мольфар,
Що по картах бачать,майбутнє- завтра.
Якщо Господь, дав талант - божий дар,
То ти у справі згораєш, як ватра.
Я не напрошуюсь, не йду сама у гості,
Туди ,де не званий гість і лишня я.
Не люблю довгі носи ,дзьоби жовтороті,
Які на чужім полі клюють жита.
Я не прагну слави,княже місце на троні,
На грудях не ношу злоті медалі.
Я поет з народу на поетичній іконі
День за днем ,кручу до висот педалі.
Заряджаюсь позитивом краси природи,
У серці біль, щем - лікує земний рай.
Люблю бути на самоті , у час негоди...
Слухати музику дощу - небокрай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2024
автор: Чайківчанка