Ви, собаки, майте Бога
Ну хоча б у животі.
Вже від цього йде знемога…
Холодильник знов потік.
Посадили, мабуть, дурня
Оператором за пульт,
А той клацає безжурно…
І п’є кавоньку «підбуль»
Й нема струму три години
З п’ять разів десь за добу…
Ми є люди, не тварини!!!
Й не худоба ще мабуть…
Ми сини і дочки неба,
Богом дана нам земля…
Тож робіть усе, що треба,
А все інше – то з Кремля…
Бо хтось служить йому вірно
Й потихенько нас здає…
Перетворює нас в звірів
І щоденно дістає…
Щось керманича не видно,
По цій справі – тишина
Чи все любо і не стидно
Як ми падаєм до дна.
А мільйони розкидає
Енергетикам з чинуш…
На війну грошей не має –
Гучні оплески і туш…
А щоб ви вже подавились
Тим, що вкрали за п’ять літ –
Кляне бабця стара сива…
«Плине кача…» - гине цвіт.
І виходить в Україні
І не повній ще руїні
Ворогів тепер є два
Й не пусті оці слова:
Один – зовнішній то раша…
В середині – влада наша.
06.06.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2024
автор: Василь Дальнич