Поема любляча
Богові Великому Єдиному
і Богородиці —
теж Великій
в любові присвячується
«…і будеш в воді плескатись…»
(з кн. «Богословіє»)
1
А я стікаю
до вас
в силі Божій,
Духа соком,
а ви вхитряєтгся прозою —
про дух високий…
Поезію як пишуть
вловлюють
і проти всього
не використовують…
і я як зірка —
проти водоспаду
мисленнОго
що він судомно
повстає
проти пізнання Бога!..
руйную їхні ложномозкування
супроти мислепаду — лину!
Що мені проза!
що мені хтивий із дірками розум!! —
бо все замінюю — Христовим
чи я пишу що проти
тополини?
проти ядЕрної калини?
я тільки до всіх живим
соком!
Духа соком!
Та й всі вхиляються
розмащують
на писках прозою
про дух високий…
поезію не пишуть
за і проти
і поза вітер хвіртковИй
якщо я
в силі Божій лину
і проза утіка
її лице і бік не лицевий
все зноситься
в долину…
Що мені проза!
Що мені в Дух — оспалий
розум!
2
Хто ж то мене наздожене?
і от розвихрилося — тОвчі…
осядьте
світськЕ — не основне…
світське —
лиш підготовче…
як я у Дусі —
то як це дідо здожене?
й магмою слова пожене
але проза — земне!
магмою слів — і
райського мене??
Та і підшкірний цей політ —
Є магма слів
Попід корою
У землі…
Й поезослів —
лишив вчорашніх королів
й тих мореходів
що плутали
орієнтири
великих вод і утисків землі…
та нині в інших —
смислів кораблі!
То вони лащаться
Поміж проносами й намулами,
Дощів і зброду! Всіх портів!..
…що і їдять їхній
в них притюремнений
нових сирен ласкавий спів…
та й видивляються —
де б то у тюрмах хто б сидів? —
й найнижча їх поезія
під ласками своїх ждунів! : —
чи не хотіли б всі пробить
всім гнилий розум!!!
а що догмату Свято-Трійці —
ця вся проза???
заточувать хіба під себе — Світло Трійці??
чи — заточить під Неї
даний розум???
Лети, щастя, крізь небо голубе —
Свобода! —
а водний шторм
тут й не пойняв тебе
3
Як Ти тоді була маяком,
це ж — в морях маяком!..
як було мужність держати…
не було в водах
великих
спасателя ніякого — нікого! —
тільки Миколай і Божа Мати!..
Величаю, люблю Тебе любов’ю —
величальною…
Ти перевищуєш!!! силу
сил ядерно-атомних!!!!
Плакав я, коли природа моя вмирала —
То дешеві сльози
І що тепер балакати!..
і мене не знали б сердечним —
ніколи
люди, трави, віти-квіти й нижче квіти, й дерева й птахи —
бачучим серцем —
ніколи
якби не Ти!!!
Всім в мені сотворилось
Всім серцем стати
Й летіти
Й могти!
в Духа з окриль
всі ошатні шати
летіти хотіти
летіти —
й перемогти!
Що було б якби не
летіти
не бачити —
й не перемогти?
І це тепер —
всім
перемогти.
Сила Божа —
Дух із Христом!!
О Мати! Вічна є Ти!!!
4
що незнане і що недоторканне…
я незнаний —
де ще недоторканний…
й літо накочується!
з довгим рукавом
і — коротким наміром!
й літо ще не
вжилось —
й нам у жили не увалилось!
другої гільдії липи
з запахом — найпахнючішим
з неодгорілим
цвітом…
так і тому ми незнанії
бо як серце навиворіт —
шляхи недоторканнії
ось й жінки
мов пантронташ —
під липами…
…з неодкровенного
вічного цвіту…
ну то і вистрілять
мов патрони
для світу…
…Швидко! З висот!
мені кантиленочки-
кантилени
недоторканністю вічного
в мені
ви мої крила
крила білії —
навколо видно спокій
о вся протяжність-і тяглість-і тяглість
від духу високого
а патрони вистрілюють
прости, кантилено, бо ти —
рівновага у мені…
йдуть вистрілюють
з рук і ніг з паперовою білістю —
в одязі чорнім
і жінки засмаглі
в білім
і чорнім
і бурштинові —
в чорнім з патронами
ще незнані і — недоторканнії
це ще найзаглибленіші липи
й жінки —
в Богові люблячому і бездоганному
й пахну — поряд
я царськістю
з ними
з непрогорілістю цвіту
і кантиленочки-
кантилени
оберігають
у літі…
5
Велика поема —
Бо великий це час
Як себе вирвать із зла
вийнять із зла
і добру — помогти!!
6
хто де узяв
собі жінку…
а з тим
Бог ще й вітер в зажинку
бо і велика ще сила
з очима мов рись!
і не іміть не дружину
скаже
великая недружина:
не можеш, то — не берись…
бо кого можна обняти?
О, літо! — можна
обняти!..
але дуже і дуже — великим
й протяжним
духом!
13.06.2024, Вознесіння, це із причастям, —
17.06.2024, із причастям, —
18,19.06.2024, щастя — і ніхто не змиє!
Київ —
третій вибір Богоматері
і другий Єрусалим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович