Тепер у світі всі підроблені:
і цар, і лицар, і швейцар.
Та справжні є. Вони — пригноблені.
Оті, що косять очі з нар.
На них спускали вправне вішало.
Та їхній рід не перемер:
його не меншало, а більшало
і стало стільки, як тепер.
Регоче правда, мов розпусниця.
Іуди скаляться з ікон.
Пани у золоті вовтузяться
і давлять дупами закон.
Це зло ще кров'ю увінчається
і вкотре все розтрощить вщент.
Бо з совістю не зустрічається
ні перший піп, ні старший мент.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2024
автор: Олександр Таратайко