Ранковим глиняним лялькам
Кує зозуля пісню давню.
Не потурай її жахам,
Не довіряй зорю останню!
Блукають в росяних місцях
І біль знімають, як голосять
Посестри в місячних зайцях,
Веснянки снів простоволосих.
О! Мій хмільний прадавній Пан -
У дуплах втрати та посвяти.
Бринить душа ,як мідний дзбан,
Виблискують сталеві лати!
Сумнівна й рідкісна краса.
Фортуна дика й невловима!
У селах цвинтар та коса
Й сокира в Бога за дверима…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2024
автор: bloodredthorn