Isabella Whitney An order to her sisters
AN ORDER PRESCRIBED BY ISABELLA WHITNEY TO TWO OF HER YOUNGER SISTERS SERVING IN
LONDON Переклад
Джерело тексту оригіналу: Women Writers in Renaissance England. An Annotated Anthology edited by Randall Martin. Pearson Education Limited, 2010.
Оригінал:
AN ORDER PRESCRIBED BY ISABELLA WHITNEY TO
TWO OF HER YOUNGER SISTERS SERVING IN
LONDON
Good sisters mine, when I shall further from you dwell,
Peruse these lines, observe the rules, which in the same I tell.
So shall you wealth possess and quietness of mind,
And all your friends to see the same a treble joy shall find.
1 In mornings when you rise, forget not to commend
Yourselves to God, beseeching him from dangers to defend
Your souls and bodies both, your parents and your friends,
Your teachers and your governors. So pray you that your ends
May be in such a sort as God may pleased be:
To live to die, to die to live, with him eternally.
2 Then justly do such deeds as are to you assigned;
All wanton toys, good sisters now, exile out of your mind.
I hope you give no cause whereby I should suspect;
But this I know, too many live that would you soon infect
If God do not prevent, or with his grace expel.
I cannot speak or write too much because I love you well.
3 Your business soon dispatch, and listen to no lies,
Nor credit every feigned tale that many will devise.
For words they are but wind, yet words may hurt you so,
As you shall never brook the same if that you have a foe.
God shield you from all such as would by word or bill
Procure your shame, or never cease till they have wrought you ill.
4 See that you secrets seal, tread trifles underground;
If to rehearsal oft you come, it will your quiet wound.
Of laughter be not much, nor over solemn seem,
For then be sure they’ll count you light or proud will you esteem.
Be modest in a mean, be gentle unto all,
Though cause they give of contrary, yet be to wrath no thrall.
Refer you all to him that sits above the skies;
Vengeance is his, he will revenge; you need it not devise.
5 And sith that virtue guides where both of you do dwell,
Give thanks to God, and painful be to please your rulers well.
For fleeting is a foe, experience hath me taught,
The rolling stone doth get no moss, yourselves have heard full oft.
Your business being done, and this my scroll perused,
The day will end; and that the night by you be not abused,
I something needs must write: take pains to read the same
(Henceforth my life as well as pen shall your examples frame).
6 Your masters gone to bed, your mistresses at rest,
Their daughters all with haste about to get themselves undressed,
See that their plate be safe, and that no spoon do lack,
See doors and windows bolted fast for fear of any wrack.
Then help, if need there be, to do some household thing;
If not to bed, referring you unto the heavenly king,
Forgetting not to pray as I before you taught,
And giving thanks for all that he hath ever for you wrought.
Good sisters when you pray, let me remembered be,
So will I you, and thus I cease till I yourselves do see.
Isabella Whitney
Мій переклад:
Наказ двом молодшим сестрам на службі в Лондоні
Любі сестроньки! Як нині живемо не разом,
Проглядайте ці рядки: дізнаєтесь одразу,
Як в достатку жити вам, спокійну совість мати,
Щоб були всі ваші друзі раді вас вітати.
Як зранку ви прокинетеся, то не забувайте
До Господа звернутися: охоронить благайте
І душі ваші, і тіла, батьків, всіх друзів, рідних,
Учителів, господарів. Молітеся уклінно,
Так прагніть жити, щоб Господь вдоволений був вами,
Щоб ви і за життя, й за гробом з Ним перебували.
А потім виконайте те, що вам звелять робити.
Усі думки про марноту, вам, сестри, слід лишити.
Нема такого, щоб підозру я лиху вже мала,
Та знаю: шахраїв, для вас шкідливих, є чимало,
Коли Господь не захистить від кривди, милостивий…
Детальніше не розповім, бо я люблю вас сильно.
Робіть усе без зволікань, брехні не треба слухать,
Не вірте казці будь-якій, яку почує вухо.
Хоча слова – це вітер, можуть так завдати болю,
Що, як вони поранили, не буде вже спокою.
Нехай Господь вас захистить від наклепу недобрих,
Що не стихатимуть, аж доки вам не буде горя.
Як таємницю взнаєте, умійте зберігати;
Як пліткувати станете, час прийде жалкувати.
Не смійтеся занадто часто й замкнені не будьте:
Бо як дурних чи надто гордих люди вас засудять.
Ще скромні будьте, і люб’язність завжди виявляйте,
Хоча б причина і була, все ж гніву уникайте.
Тому, Хто в небесах, довіртесь: помсту Він вчиняє,
А отже, думка про відплату хай вас оминає.
Якщо чеснота сяє там, де живете обидві,
То Господові дякуйте, служіть найкраще, вірні.
Бо непостійність – то порок, я з досвіду це взнала,
Чували ви, що багатьом вона перешкоджала.
Як працю ви завершите, перечитайте лист цей,
Так день ваш добіжить кінця; вночі ж зла не здійсниться,
Тому приписку ще для вас я поряд залишаю,
Свої писання і життя як приклад призначаю.
Як ввечері господарі до ліжок полягають,
А їх дочки покличуть вас і одяг познімають,
Тоді весь посуд перевірте, ложки особливо,
Всі двері, вікна зачиніть, за всім слідкуйте пильно.
Як ще лишилось щось зробить – скінчіть це, безумовно,
І перед сном Царя Небес хваліть від серця знову.
Не забувайте так, як вчила, помолитись красно,
За все, що вам Господь дає, йому подяку скласти.
Любі сестри! В молитвах ви і мене згадайте,
Як і я вас. Поки вас не стріну, прощавайте!
Ізабелла Вітні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2024
автор: Валентина Ржевская