[b][color="#063d6e"]Якось стрів мене сусід
Та й давай питати.
От тобі не мало літ
А ти не жонатий!!
В чім причина, розберись
І де твоя мила ?
Якнайшвидше оженись,
Допоки є сила.
-Та мені хоч у рівчак
Догори ногами.
Бо ніхто з моїх дівчат
Не підходить мамі.
Вже приводив разів п»ять
Та щоразу - марно !!
Бо матусі все не так,
Всіх стрічає «хмарно».
А сусід, - «Та ти кретин!!
Хитрим будь, небоже.
Ту додому приведи,
Що на матір схожа.
Я таких ще не водив!!
Та знайшов, о, Боже!!
Як дві крапельки води
На матусю схожа.
Зайшли з нею на поріг,
Радо стріла мати !!
Посадила нас за стіл,
Давай пригощати.
І щаслива, як той слон,
Що опісля бані.
Це для мене наче сон,
Лиш моргаю Жанні!
А тут – тато на поріг
Як пес вигнув спину.
- Дві однАкові змії,
Це занадто, сину!!
Тільки впасти – він не впав,
Крив нас матюками!
За село аж Жанну гнав
Поміж лопухами…[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2024
автор: Любов Іванова