А сонечко сяяло, гріло ласкаво,
Були ми щасливі, біди не чекали,
Вона все ж настигла, гриміла набатом,
Стояли в задусі забиті вокзали.
Скажена війна та хіба це можливо?
Лихий у майбутнє порушив надію,
Матусі страждання й малечі дитинство,
По світу блукання, у щастя зневіру.
Міста славнозвісні, куди ж ви поділись?
Залишився попіл і сльози невинні,
У небі від цього зажурений відблиск,
Тож демон на Рай запустив свої кігті.
Знов Земле, тримайся, йде гонка озброєнь,
Ніяк не вгамується нечисть злоблива,
Як доброму вірити хочеться, Боже!
Тому і лунає невтомна молитва...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2024
автор: liza Bird