* * *
Всесвятій і незбагненній
Діві-Матері Марії
присвячується в знаннях і любові
Зелених піль
Живі й ще не поламанії дактилі —
Зелених крил —
ці! —
неполаманії дактилі
й міські ворони — ангели
розжалувані в санітари
я так люболю! — за мною
не встигають хмари…
я так люблю — що опадають чари —
ніщо мене не старить
(о ти, любове?
серце не встарять… а по плоті встарять?
Якось чудні
мені такі примари,
мов з половинок…)
люблю
й на зібранні — влуплю
й закінчились нездари
вслід духу
дихають і — пишуть…
морфологічний квіт без синтаксису —
й перекидають цю заразу —
асфальтову академічну трасу…
скільки ти, Світе,
вій-не-вій,
що ніби смерть
від техновійн…
а скільки я мільярдів вириваю в Небо —
зразу??
а смерть — це не Христос! крізь мене — відчувають зразу ж!
а смерть — не Святий Дух!
і істина цвіте
на зціленості й в грані трансу…
поет бере
в безсмертя —
цим цілевтягненням аж
на межі екстазу…
(о…
о ти, любове??
і повертаюся — щоразу)
20.06.2024, свято свт. Мини, єп. Полоцького;
Київ —
третій вибір Богоматері,
другий Єрусалим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович