Ослику Іа потрібен хвіст,
без хвоста плюгавенька тваринка.
Притули до попи живокіст,
ну, хоча б, скажімо, на годинку.
Лікарі, на жаль, безсилі тут,
кролик йодом поливає вату,
приложили і відразу – гуд –
повели осла до психіатра.
Кажуть цей чаклун лікує все
і духовні, і тілесні рани,
п’ятачок середній палець ссе…
Та чи легше віслюкові стане?
Ось тобі для коміксу сюжет.
Вірші зразу пишуться і проза.
Графоман ти, друже, чи поет
не губи свого хвоста і розум
21.06.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2024
автор: Микола Соболь