Червень любить перебільшення!...
А де ж та легендарна "золота середина", оспівана філософами?
Він часто забуває.
Забуваємо ми...
І знову рятунком стає тихий вітер...
Зупиняє на мить повітря, розпечене сонцем,
рятує конюшину і бджіл від спекотного запаморочення.
... А на ранок...
Трави ховаються від потоків води, що каламутять простір!
Я ж лишень спостерігаю...
То уявляючи себе травою в обіймах вітру,
то натиском дощу, який несе пробудження і силу...
Дивуюсь птахам, їхній легкій завзятості,
яка долає нездоланне...
І на мить,- я ловлю золоту нитку заспокоєння.
Єднаючи пам'ять і мету
єдиним вузликом правдивої вартості.
21.06.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2024
автор: Іванюк Ірина