Я – українка (3)

Я  –  українка  (3)

«Я  –  українка»  –  гордістю  палає
Моя  любов’ю  змучена  душа.
І  інших  почуттів  вона  не  знає,
Бо  в  грудях  серце  б’ється,  мов  пташа.

«Я  –  українка»  –  виплекано  болем,
Який  проріс  в  мені  від  праотців,
Що  серцем  ненавиділи  сваволю.
Вона  ж  сльозою  терпла  на  щоці.

«Я  –  українка»  –  це  мій  вічний  статус.
Із  ним  зустріти  хочу  й  свій  фінал,
І  не  важливо,  хто  якої  статі
У  мирний  час,  чи  як  гримить  війна.

«Я  –  українка»  –  світу  заявляю,
Що  це  звання  було  і  є  святим.
Воно  мене  підносить-окриляє,
Будує  поміж  душами  мости.

«Я  –  українка»  –  лине  стоголосо,
По  всій  планеті  ширяться  слова.
У  них  і  шепіт  стиглого  колосся,
І  шум  Дніпра,  що  хвилями  співа:
«Я  –  українка!»
                                                                                     10.06.2024.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2024
автор: Ганна Верес