Ця мовчазна самотня жінка, щоб відірвати очі від монітора, щоночі підходить до вхідних дверей і повертає ще на раз ключ. Пересвідчившись у закритих дверях, жінка в м’якій піжамі виходить на балкон і вдивляється в нічне небо.
На фоні безмежної темноти, ця маленька жінка в блакитній піжамі часто моргає очима, бажаючи скинути нічну втому.
Потім вона повертається у ванну, бере гребінець і акуратно і довго розчісує сиве волосся. Після легкого масажу голови, ця жінка з милим поглядом іде в спальну кімнату. Сідає на край ліжка і дивиться на ноутбук, який мав би уже до ранку відпочивати.
Але за цей час думки зібрали випадковості і жінка з легкою посмішкою пробуджує монітор від сну. Чиста сторінка наповнюється дрібними буквами.
А ця миловидна жінка знову поринає у подорож, в тільки їй відомий простір.
Її подорож не завжди закінчується однією ніччю…
Обриси вазонів на підвіконні сповіщають про прихід нового дня. Квіти на вікнах запрошують повернутися до реального життя…
17.04.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2024
автор: на манжетах вишиванки