Давно не рівні серед рівних,
Ми в буферній живемо зоні.
Зжимають пальці в кулаки ,
Нема відкритих тут долоней,
На склоні, знову ми на склоні.
Вже не потрібен буфер їм,
Уклін партнери вам, уклін.
Лиш рівні мирно все рішають,
Лиш рівні договір вкладають.
Лиш рівні чинять нарівні,
А ми на буферній землі.
Була нейтральна, мирно жили.
Нажитись тут вони рішились.
-А ми?
-Воли.
Як не верти і ні туди
І ні сюди.
Законності нема й небуло.
Осел за всіх тут все рішив,
Ох, скільки люду положив.
За всіх один лиш укладає,
Його вже кожен проклинає,
Мов та ворона він літає.
Кар-кар кого скажіть лякає?
Із правового кола впали,
Життя за що скажіть віддали.
За беззаконня та цинізм.
Краще був би комунізм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2024
автор: oreol