Роки минають. Я ж боюсь старіти!
Весною не надихалась сповна.
Пролине час, й своїх дорослих діток
Я зустрічати буду край вікна.
Весна відходить, я боюсь старіти
Й в люстерці осінь бачити свою.
Мене ще тішать мами ніжні квіти,
Дороги дальні я іще люблю.
Іду вперед, а так боюсь старіти...
Ховати під хустину сивину.
Дай, Боже, довго жити у цім світі,
Під мирним небом зустрічать весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2024
автор: Незабутка