(У ці важкі дні, так
хочеться світлих мрій)
Яснооке небо, як широке поле,
Із земним світилом людські побажання,
Сподівань таємних, щастячка і волі,
Як політ пташини, звечора й до рання.
А здаля, по краю, берюзи серпанки,
Не зумів світанок, приховати радість,
Загравань із сонцем, його забаганки,
Утікав від ранку, щоб не їла заздрість.
Синьооке небо, то безмежне поле,
Волошковий колір, як цвіт витривалий,
Для життя, стежини подарунок долі,
Щоби настрій гарний, стук сердець бувалий.
Враз по небу, хмари, як білі ряднини,
Принесуть надії, тоді й душам спокій,
Як шматки лугові, зеленаві нині,
Серед них ромашки жовтесенькі очки.
Та буває, раптом, потемніє злісно,
Блискавиць стремління, як війни мигтіння,
Навесні частіше, не чекавши звісно,
Ой не треба, простір, даруй просвітління.
Відлетіть, хмари із чорними хустками,
Хай яснить зірниця, а дощі сльозливі,
У минуле підуть. Сини й доні мами,
Мов птахи, на крилах, злетяться щасливі.
Підкрадався... вечір, ластівки високо,
Най у мирний час та й щоднини довіку,
До доріг незнанних, відлетить жорстокість,
Ластів’ятко миле втішається світу.
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю із Зеленими святами!
Миру ! Щастя і добра!
Хай Трійця свята придасть вам більше віри і любові!
23.06.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2024
автор: Ніна Незламна