Надсадно калатали дзвони...
І профіль темний вдалині...
Не знала: той тривожний подзвін
Був, безперечно, по мені...
Згасали дні, вмирали ранки...
Тепер питаєш: "Як було?"
Ішли дощі безперестанку,
Саднило зламане крило.
Боліло в грудях, нили плечі,
І серце краяло мені.
Воно ж, нещасне, недоречно
Палало свічкою в пітьмі.
Тобою я перехворіла...
Давно було. Немов в бреду,
Відплакала і відболіла.
І знову по життю іду.
Тепер, привита від любові,
Тверезо я дивлюсь на світ.
Стікає крапельками крові
Серденько у мій босий слід.
Тож не запитуй, як без тебе
Мені одній тоді було:
Коли людині треба неба,
Згодиться і одне крило!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2024
автор: Лариса Журенкова