Динозавра родич – крокодил.
Давній звір! Багато в нього сил!
Може з’їсти свинку, корівчину,
Коника і на воді людину.
Гребенястий – довгий, до сім метрів.
Жде поживу – лізе в водні нетрі,
Тільки очі й ніздрі наставляє,
Кров в цей час у ньому ледь гуляє.
Хоч великий, мозок – як горіх.
Плаває, стрибає, йде у біг.
Лазить, наче мавпа, по деревах.
А укусом – перевершить лева.
Зуби звір міняє що два роки.
Б’є хвостом, як треба, в різні боки.
Може ним він човен зруйнувати,
Люд, що випав з нього, поковтати.
До рептилій крокодил належить.
Як його годують, як належить,
Може навіть до ста літ прожити.
Рік – коли немає що спожити.
Крокодилка яйця відкладає.
Їх від ворогів охороняє.
В рот кладе й несе удаль охоче,
Коли хтось яйце забрати хоче.
З лусками, товста, ороговіла
Шкіра крокодила і не біла,
А буро-зелена й зимнувата.
Тіло пружне, довге і плескате.
В Індії, Австралії гуляє
Звір, на лапах по п'ять пальців має
Спереду. А ззаду – по чотири.
Ви б взяли такого до квартири?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)