Тривожно..
Знову,
знову
й знову.
Ці ультиматуми,
промови..
І безкінечні
ці розмови.
Про окаянну
цю війну.
По фаренгейту -
температура спалаху паперу,
чотири, п'ять, один
по їх шкалі..
Партнери й кляті москалі.
Шакали й ті,
шакали й ці.
Ви Бренбері
хоч раз читали..
Блукання ж вічні на Землі!
В вогні степи,
степи згорали..
А люди..
є ще на Землі?
Аляску Путін був звільнив?
Алаенер проголосив?
Він росіян там врятував?
Чи все в крові тут заливав?
А біси в Раді, що робили?
Кому вони скажіть служили?
Ми мінські прийняли ж умови,
Чому супротив свому ж слову.
Чом не миром все рішати.
Ні, ми будем воювати.
Сакси, англи тут воюють?
То чому ж вони керують?
Чорна рада, змова й зрада:
військові заводи, ракети, снаряди.
Політика в ярмо ввела,
Куди нас влада завела?
Фазенди тут іудеї збудують?
Нас знов брехнею нагодують.
На Сході бачимо супротив?
Де диверсанти...
партизани?
Руїни...
та смертельні рани.
Тривожно вдень,
безсонні ночі..
А ми воли,
що не ревуть..
Покірно трави тут жують,
чогось ще ждуть,
чогось ще ждуть.
Когось уб'ють,
вони ж жують.
В єдності одній
лиш сила..
А де та єдність?
Примусова..
Розкол в усьому...
Підлість, зрада..
На Сході паспорти Росії,
імперські мрії і свавілля.
А Захід?
Заходу нема.
Одна брехня..
Лише брехня.
Берег лівий,
берег правий.
Край розвалин,
Міст зірвали.
Міста з розвалин.
Частокіл.
Лунає спів,
Тривожний спів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2024
автор: oreol