Якщо я скажу, що кохаю тебе,
Це буде не те, що у мене на серці,
Не те, що в думках, що постійно гризе,
Там більше кохання і це в мене вперше.
Там, знаєш…Там, віриш…Там ніби вулкан,
І в кожній із жил тече магма гаряча,
Хіба можна мати довіру словам,
Коли сам не свій і душа вночі плаче?
Якщо я скажу, що страждаю…Не вір.
Страждання, це квіти, якщо порівняти
Який у душі живе ранений звір
І, як він готовий на світ весь гарчати.
Паломник страждав шляхами в святиню,
У сто разів менше ніж той, хто кохає…
Не знаю чи зможу, все це осилю?
Забути, змиритись…Лиш Бог один знає.
Якщо напишу тобі: Я розлюбив…
Не вір, це емоції щоб досолити.
Роками складаю рядки з пустих слів,
Ось тільки без тебе не можу й так жити.
Якщо хоч на мить колись ти відчуєш
Щось схоже, що я у житті відчуваю,
Можливо любов мою не осудиш
І я на крок ближче до тебе вже стану.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2024
автор: Ярослав Ланьо