Стрілки час підганяє. Де там спокій?
Сонце на небі,- як вугілля в золі.
Ти лежиш щось нерухомо в окопі,
Ти лежиш поки непорушно в землі.
Танк ворожий будить мирну місцевість.
Нашу землю тяжким залізом скребе.
Метри останні, наче стали свинцем.
Прямуючі траки не бачуть себе.
...Ти свого погляду не пам'ятаєш,
Ти не чуєш тепер пекельного дня.
Танк замовк наповзаючий. Що сталось!
Не від погляду вже палає броня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2024
автор: Маг Грінчук