Тривожить душу храмів позолота,
Їх величність наше серце п'янить.
У скульпторів особлива робота,
Завершено ціль, можна відпочить.
А художники малюють картини,
Описують велич й красу міста.
Сріблом сяють старовинні вітрини,
Виконують указ бургомістра.
Старі будівлі закарбували час,
Залишають в наших душах сліди.
Розвіюють міфи посеред терас,
Спогади повертаються туди.
А у проблисках вечірніх ліхтарів,
Закохані пари шпацерують.
А лавки заповнені від крамарів,
Які гарні речі пропонують...
О Львове мій, ти чаруєш красою,
Свою історію проніс крізь час.
Ідеш до нас впевненною ходою
І формуєш сторінки із окрас.
© Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2024
автор: Віктор Варварич