Місто посіріло, місто задощило,
Місто заливає, тоне у воді.
Я стою й чекаю сонно-терпеливо,
Поки ти на кухні крутиш бігуді.
Вийшла із під'їзду, ну така чарі́вна,
Ну така гарненька, тут би й завінчать.
В мене мокра майка, та мені все рі́вно, -
Гріє теплий погляд рідних оченят.
Я тобі всміхаюсь: "Що ти там крутила?"
"Дощ твоє волосся миттю розрівняв."
Підійшла до мене, тулишся під крила:
"Отака дурненька. Отаку вже взяв."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2024
автор: Іван Блиндюк