Розлука.



Чи  повернуться  ті,  що  поїхали  долю  шукати?
Хто  майбутнє  в  думках  не  таким  уявляє  собі.
Хто  востаннє  ступив  за  пороги  батьківської  хати  
І  в  сльозах  материнських  застигли,  немов  в  бурштині.

Через  Вайбер  пришлють  закордонні  гарнесенькі  фото  
Іще  ввечері,  інколи  будуть  дзвонити  туди,  
Де  частину  себе  залишили  заради  роботи…  
І  подалі  сховали  малих  діточок  від  війни.  

Майже  кожна  родина  в  розлуці  і  горем  розбиті,
Як  дійшли  до  такого?  Провину  ніхто  не  бере.  
Батьківщина  страждає  і  чорними  нитками  зшита,  
І  щоночі  у  снах  з  за  кордону  чекає  тебе.  

Розлетілись  мільйони,  шукаючи  кращої  долі  
І  на  мові  чужій  спілкування  ріднішим  стає.
Вже  посохли  жита  і  невидно  волошок  у  полі,
Тільки  мама  в  сльозах,  на  коліна  в  молитві  стає.

24.06.24р.  Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2024
автор: Степан Олександр