Чи чули ви, як липа шелестить
У тихій, місячній, липневій ночі?
Вона про щось тихенько гомонить
І мріє, бо їй мріється щоночі.
А зорі, мов коштовні камінці
Розсипалися серебром* на небі.
Грайливий вітер наспівує пісні,
Бо в липи є на це своя потреба.
Шепіт вітру, мов ніжний оксамит,
Що лагідно та м'яко огортає,
Чарує, вабить, як мудрий ворожбит,
Вмить відлетить і знову прилітає.
А соловейко вдалині співає
І щебіт ллється, мов дзвінкий струмочок,
І все навколо липи завмирає
Вслухаючись в цей ніжний голосочок.
А липа знов шепоче і шепоче
Все про кохання вічне та п'янке,
Про радість й щастя гілками тріпоче
І про любов, що в кожному живе.
І завмирають віти в ніжній липі
Від цих чарівних звуків уночі.
І хочеться їй вірити й любити,
І жити, поки сяє сонце угорі.
*Серебро - заст. Срібло (СУМ - Словник української мови в 11 томах, Інститут Мовознавства ім. О. О. Потебні.)
Надихнув вірш П. Г. Тичини "Ви знаєте, як липа шелестить..."
24.06.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2024
автор: Svetoviya