Що зуміємо взяти з собою,
Як прийде час іти в засвіти,
Щоб дорога здавалась легко́ю,
Щоб спокійніше бу́ло іти?
Ну хоч грошей аж повну торбину
Чи нажитого трішки добра? -
За гріхи нам у судну годину,
Щоб якась хоч відплата була́.
Та не зможемо взяти нічого:
Прах тілесний лишаєм землі.
Ми ніщо не беремо з мирського,
Лиш дорога відкрита душі.
А гріховна душа наготою
Потихенько іде в небеса
Та у клунку несе за спиною
Все, що зможе донести вона.
Всі пожитки, якими багата,
Що надбала в земному житті -
Принесе на вівтар ось цю плату,
Як постане на Божім суді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2024
автор: Ольга Калина