Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»
Прийди, мій Боже, врятувати світ,
пробач гріхи нам і провини наші,
які по вінця заливають чашу
за те, що жито знецінили й хліб.
26.06.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2024
автор: Микола Соболь