Вітер віє на душі
розкриває крила,
випадково він змужнів,
сила його вийшла.
І лютує, і кричить,
все трощить на серці,
блискавкою там гримить,
як в похмурий вечір.
Я приборкати не можу,
вгамувати спрагу
його силу в мене вхожу,
ту його відвагу,
яка душу так схопила
у свої обійми,
я дощем її мочила,
вІршами своїми!
Птахом в небі обернулась,
щоб мене потішить,
крила в сонце розвернула,
яке в серці світить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2024
автор: Lumen74