Чекай, матусю, я спішу
(Вчора повернули з росії наших 90 полонених. Перший дзвінок одного з них до матері).
Я повернувся, мамочко, із… пекла…
Не знав, що воно є і на Землі.
Це не лише бої важкі, запеклі,
Що спланували н@люди в кремлі,
Це той полон, куди тоді потрапив
Поранений, але іще живий.
Я знаю, мамо, хто такі ка@апи
Не з розповідей, навіть не з новин.
Я знаю, мамо, біль душі і тіла
І це забути вже не зможу я…
Крик побратимів, що лунав з катівні…
Господь не міг таке благословлять.
Це завдяки твоїм святим молитвам
Я вижив там і, врешті, повернувсь,
Готовий все, що бачив, спопелити.
Все витримав, повір, я не зігнувсь!
О, скільки я про нашу стрічу мріяв!
Утратити надію я не міг.
Вона мене і тішила, і гріла,
Як стану я на батьківський поріг,
Як пригорну тебе, люба, до серця,
Грудьми усі-всі сльози осушу,
Загляну у очей твої озерця…
Чекай, матусю, я уже спішу!
26.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2024
автор: Ганна Верес