Ранкова містерія:
Півень зусрічає Сонце,
Щебечуть пташечки,
Велика привелика
Вогняна паляниця
Підіймаєтья над туманним горизонтом,
Діамантами переливаються роси,
Атмосфера пробудження.
Ось, ось...
І все оживе,
Завирує,
Потягнеться
І....
Як завжди
Побіжить,
Побіжить
Як струмочок,
Туди, туди...
Неусвідомлючи куди..
За течією часу.
А що таке час.
Обмеження.
Напрямленість.
Яка ж приємна ця ранкова мить.
Як дивовижно переповняє
Знову і знову народження нового дня,
Вічна повторюваність з невеликими варіаціями, інтонаціями воскресіння.
Ця дивовижна сцена появи перших променів, перших звуків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2024
автор: oreol